ТИПОЛОГІЯ  УРОКІВ

(Методичні матеріали)

         Типологія уроків: вступний урок до теми (розділ предмета), урок пові-домлення нових знань, урок відпрацьовування здобутих знань і засвоєння вмінь і навичок, урок закріплення отриманих знань, урок контролю знань, урок із  лік-відації прогалин у знаннях, уміннях і навичках, комбінований урок, узагаль-нюючий урок. За основу такої типології уроків береться основна діяльність учня та викладача на даному уроці. Кожен урок має певне навантаження і сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів із даної теми чи розділу предмета. Відбувається поступовий розвиток учнів.

            Послідовність використання дидактичних принципів, динаміка застосу-вання того чи іншого методу навчання залежать від рівня якісного засвоєння знань кожним учнем і групою в цілому.

            Перший тип уроку – вступний урок до теми або розділу предмета.

            Яка особливість вступних уроків?  Під час таких уроків викладач уза-гальнює матеріал, який вивчатиметься упродовж усієї теми. Основне завдання викладача – так пояснити матеріал уроку, так мотивувати важливість вивчення нової теми, щоб зацікавити учнів, а відтак сприяти усвідомленому підходу до нового матеріалу. Окрім того, гармонійна побудова уроку має викликати в учнів почуття задоволення від побаченого.

            Другий тип уроку – урок викладу нових знань.

            Це загальновідомий для викладачів тип уроку. Основна його частина присвячена викладу нових знань, попередньому закріпленню нових знань. Без-умовно, схема цього уроку залежить від підготовленості учнів, а також від рівня ознайомлення викладача з учнями та учнів з викладачем. Якщо  це сильна гру-па, то урок викладу нових знань можна розпочати з проблемних ситуацій, щоб учні самостійно працювали над досліджуваним матеріалом: викладач, викорис-товуючи різні способи викладу нових знань – спостереження за явищами приро-ди, проведення уявного чи демонстраційного експерименту тощо, має постави-ти запитання у такий спосіб, щоб учні, відповідаючи на них, самостійно дохо-дили висновків.

            Якщо це слабка група або нова для викладача, то можна викладати мате-ріал невеликими, взаємозалежними шматками, кожен з яких учні опановують репродуктивно, а наприкінці викладу матеріалу, наприклад, під час розв’язання проблемних завдань, доцільно перевірити рівень засвоєння знань. Однак основ-на мета такого типу уроку – сформувати знання учнів.

            Третій тип уроку – урок закріплення отриманих знань.

            Під час цього уроку відбувається закріплення нових знань на репродук-тивному рівні. Учні мають не лише зрозуміти даний матеріал, а й відтворити йо-го. Таку роботу доцільно проводити на окремому спеціальному уроці.

            Четвертий тип уроку – урок відпрацьовування отриманий знань.  На даному уроці учні повторюють вивчене, але вже на більш високому рівні. Вони вчаться застосовувати ці знання в різних ситуаціях: вирішуючи проблемні пи-тання, розв’язуючи завдання на якість і кількість, відповідаючи на різноманітні запитання. Тут відпрацьовуються знання, формуються вміння. І якщо педагог приділяє цьому постійну увагу, в учнів формується навичка використовувати отримані знання. Форми організації освітнього процесу на уроці будуть зале-жати від рівня оволодіння учнями загальноосвітніми прийомами і навичка-    ми. Сильній групі достатньо лише повторити матеріал загалом (повторне про-слуховування), а потім диференціювати роботу групи: надати учням індиві-дуальну допомогу для оволодіння знаннями на більш високому рівні. Слабку групу крім загального повторення матеріалу за допомогою викладача й учнів доречно ознайомити із загальноосвітніми прийомами і навичками, і закріплю-вати знання за допомогою різноманітних, спланованих викладачем, завдань більш високого рівня.

            Основна мета такого уроку – відпрацювати отримані знання і сформува-ти вміння користуватися ними. А навички будуть прищеплюватися від уроку до уроку поступово.

            (Досвідчений викладач знає, що уроків викладу нового матеріалу, уроків закріплення знань, уроків відпрацьовування знань може бути кілька і вони про-водяться по черзі).

            П’ятий тип уроку – урок контролю знань учнів. Безумовно, основна мета уроку – дати можливість учням продемонструвати отримані знання, пока-зати свої вміння застосовувати їх на практиці.

            Педагог має право проводити урок контролю знань лише тоді, коли він упевнений у знаннях учнів. Контроль знань – це не покара для учнів за незнан-ня, а навпаки – можливість виявити себе якомога краще.

            Грамотно складені завдання для учнів дають викладачеві змогу побачити, на який рівень знань вийшли його учні. Тому найкраще складати завдання так, щоб перші одне-два запитання були на відтворення отриманих знань, наступні – на вміння їх застосування і, врешті-решт, останні кілька запитань – на визначен-ня вмінь учнів творчо використовувати отримані знання.

            У такий спосіб учитель може проаналізувати, скільки учнів і як саме засвоїли нову тему.

            Якщо результати такого уроку невтішні, то винні не учні, а сам викладач, який не зміг створити ту педагогічну гармонію в побудові своїх уроків, яка сприяє зародженню знань, умінь і навичок.

            Шостий тип уроку – урок з ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів.

            Даний урок проводять після уроку контролю знань учнів. На ньому вик-ладач робить розбір отриманого «зрізу» знань, вказує основні помилки учнів  і сам або за допомогою учнів (усе залежить від рівня групи) намагається ліквіду-вати прогалини в знаннях своїх учнів.

            Безумовно, у великій темі виникає циклічність таких уроків: урок викла-ду нових знань, урок відпрацьовування отриманих знань, умінь і навичок, урок закріплення знань учнів, урок контролю знань і урок з ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках. Поступово, від одного циклу уроків з даної теми до іншого, знання учнів будуть розширюватися, поглиблюватися, міцнішати і, відповідно до цього, формуватимуться вміння і навички із застосування знань даної теми.

            Останні тип уроку  з теми або розділу предмета називається узагаль-нюючим уроком.

            Основна мета такого уроку – систематизувати отримані знання учнів. Якщо говорити про завершення вивчення  розділу предмета, то це означає – ви-вести учнів на рівень узагальнення отриманих знань.

            Побудова такого уроку також відрізняється від попередніх. Якщо на вступному уроці основне навантаження лягало на плечі викладача (хоча, звичайно, учні залучалися до співтворчості) – він давав загальне уявлення про новий матеріал, а на уроках викладу знань, умінь і навичок учитель і учні починають співпрацювати – викладач за допомогою учнів формує нові знання. На уроках відпрацьовування і закріплення знань роль учнів помітно зростає, вони більше працюють самостійно, а педагог лише скеровує їхні зусилля в опрацюванні основних знань. На уроці контролю знань учні займають провідне місце. На уроці з ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках знову ж превалює роль самого викладача. На узагальнюючому ж уроці необхідно створити таку обстановку, так спланувати урок, щоб під керівництвом викладача учні змогли найкраще продемонструвати отримані знання, вміння і навички.

            Отак поступово від уроку до уроку народжується самостійність у твор-чості учнів. Від прослуховування матеріалу до відпрацьовування його спочатку на репродуктивному рівні, а відтак на творчому, через контроль знань і урок з  ліквідації прогалин у них. Отак народжується синтез знань, умінь і навичок. Отак народжується педагогічна гармонія, яка дає задоволення своєю працею як викладачеві, так і учням.